Чи має право роботодавець примушувати Вас вакцинуватись проти Вашої волі?

Чи має право роботодавець примушувати Вас вакцинуватись проти Вашої волі?

Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», зазначимо наступне: «працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями». Закон допускає відмову від профілактичного щеплення лише за медичними показниками (до прикладу: особам хворим на ВІЛ, які отримують хіміотерапію, тому що їхня імунна система слабка та ін.).
Так, відповідно до вказаної норми, громадян можуть зобов’язати до щеплення, маючи на меті, суспільний інтерес і здоров’я населення в цілому. Слід акцентувати, що зобов’язання і примушення не тотожні поняття. В даному випадку, за людиною залишають вибір, залежно від якого, її права можуть в деякій мірі обмежити (наприклад, відсторонити від роботи працівників професій, діяльність яких може призвести до поширення інфекції, заборонити дітям відвідування навчальних закладів тощо).
Водночас слід зазначити, що обмеження громадянина в реалізації прав, можна вважати порушенням статті 21 Конституції України, що проголошує: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».
Однак, відповідно до статті 23 Конституції, кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Таким чином, вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я зацікавлених осіб, є виправданою. В питанні вакцинування фігурують не лише права однієї людини (право на відмову від нього), а й інтереси суспільства в цілому та держави зокрема.
І якщо відмова від вакцинації може спричинити негативні наслідки для суспільства, держава встановлює санкції за відмову.
В той же час стаття 10 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» зобов’язує громадян України: а) піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди та робити щеплення. Стаття 43 Основ зобов’язує отримувати згоду пацієнта для будь-якого медичного втручання (застосування методів діагностики, профілактики та лікування).
Отже, вакцинуватись чи ні вирішує сам пацієнт, адже це його право, а не обов’язок.
У справі Соломахін проти України (заява № 24429/03, від 15 березня 2012 року) заявник стверджував, що він був підданий примусовій вакцинації без його згоди. ЄСПЛ, підтвердивши наведену вище позицію, вказав, що «Примусова вакцинація – як примусове медичне втручання – становить втручання у право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканість, як це гарантовано частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини».
Далі, у справі Jehovah’s Witnesses of Moscow and Others v. Russia (заява № 302/02, від 10 червня 2010 року) російські суди, забороняючи діяльність Церкви Свідків Єгови, в якості однієї з підстав наводили той факт, що ця релігійна громада заохочувала її членів відмовлятися від медичної допомоги у ситуаціях, що загрожують життю. ЄСПЛ не погодився з цим і встановив важливі загальні стандарти щодо згоди на медичне втручання:
• сутність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини полягає у повазі до людської гідності і людської свободи, тому самовизначення і персональна автономія становлять важливі принципи, що визначають тлумачення гарантій Конвенції. Тому в сфері медичної допомоги, навіть коли відмова від конкретного лікування може вести до летальних наслідків, надання такої медичної допомоги без згоди дорослого дієздатного пацієнта становитиме втручання у його чи її право на фізичну недоторканість і порушуватиме права, гарантовані статтею 8 Конвенції (п. 135 рішення);
• свобода погодитись на специфічне медичне втручання чи відмовитися від нього або обрати альтернативну форму лікування є важливою складовою принципів самовизначення і персональної автономії. Ця свобода означає, що пацієнти повинні мати право робити вибір, що відповідає їх переконанням і цінностям, незалежно від того, наскільки ірраціональним, нерозумним чи невиваженим такий вибір може здаватися іншим (п. 136 рішення).
Резюмуючи викладене вище, можемо відзначити, що в примусовому порядку проводити вакцинування чинне законодавство не дозволяє. Вибір «робити вакцинацію чи ні» держава у будь-якому випадку залишає саме за громадянином, заохочуючи його, шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, якими встановлюючи санкції за відмову, може обмежити особу, в реалізації деяких особистих прав.
ВИСНОВОК:
Вакцинація від COVID-19 в Україні є добровільною, законодавцем не прийнятого жодного нормативно-правового акту, який свідчив би про обов’язкову вакцинацію та санкції за відмову. Отже, зобов’язати до вакцинування від COVID-19 в Україні на сьогоднішній день не можна.
P.S. Стаття носить інформаційний характер. Автор жодним чином не спонукає до дій або бездіяльності. Вакцинуватись чи ні, це Ваш вибір.
Категория: Статті
Автор: Олексій Горячев, Старший Юрист, Адвокат
Чи має право роботодавець примушувати Вас вакцинуватись проти Вашої волі?